Для голосування необхідно авторизуватись
ok
В душі десь глибоко ще жеврілась надія,
Що щось людське залишилось у них.
Та так вже склалося і сталися події
І ми побачили, і світ побачив їх.
Такого звірства очі не чекали,
Тепер їх засліпила самота,
Ми лиш одні у цім жорстокім світі,
А там навіть не має каяття.
Дитячі сльози не пройдуть даремно,
І більш не буде «братського» тепла,
Змію пригріли ми на грудях певно
Назад тепер не має вороття.
В чому різниця сусідніх двох країн? Спитають колись наші діти та онуки. – Одна велика – проте чорна наче тьма…. А […]
Дитина – чистий лист, новенький аркуш, Не помиляйтесь з нею і не тріть помарку. Не мни його і не рівняй, не […]
Мій милий Чернігів , Тебе я люблю, До тебе, у снах своїх лину, Стоїш ти на варті, Ти місто- Герой, Ти місто […]
Холодна осінь. Світанок і самотній парк… Щосили апелює дощ до мокрого асфальту, Схилив голівку понурий кований ліхтар, Вривалась осінь без запрошення і […]
Думок на тему “04.04.2022”
+