Вишиваєш хрестиком мої оченята, Поки твоя некваплива осінь зраджує тебе; Невблаганний дощ, що так кричить в вікно, Не спить, осліп, принишк…, Вглядається до сліз в екзистенційну далечінь. Він нівичить мене, а я, закоханний в твою безмежність, Ошукую себе, зрікаюсь себе, але не можу впасти, Бо я люблю тебе… й […]