І світ і рід, і Дана, поглядає панна: пташенята пролітали, тихо лихо проганяли. Зверху руки простягнула, Немезида промайнула, Дана хмари розганяла, наших пташенят вітала. Немезида посміхалась, блискітками розкидалась, бо летить робить, хто лихо, приземляється не тихо. Їх прийме Гея-земля, до себе вона тягла, хто летів вчиняти гріх, […]