Для голосування необхідно авторизуватись

Привіт, татусю, можна я до тебе…

Привіт, татусю. Можна я до тебе?

Тихенько ляжу поруч, в домовині.

Щасливий ти, що бачив мирне небо

І не дожив ти до війни на Україні.

Мене учора люто розстріляли,

Ти не повіриш – рускіє солдати!

А перед цим безжально катували

І перед смертю встигли згвалтувати.

Ні, я не плачу, рідний, я не плачу,

Слізьми я просто бруд весь той змиваю.

Померла я, а легко так, неначе

Не вмерла, а потрапила до раю.

Як жаль мені, татусю, Україну,

Усіх людей, що ли’шились в тім жаху.

Там друзі всі мої, моя родина.

Й повір, у них уже немає страху.

Ми, українці, виплакали очі

За ці три місяці. Ні капельки сльози.

Молилися і молимось щоночі,

Господь позбавив щоб від сарани,

Яка ввірвалася, неначе шквальний вітер,

Підступно так – ще сонце не зійшло…

Жінки, чоловіки чи малі діти –

Усіх вбивають… Руськеє лайно!

Так, тату, так – це правда, хоч жорстока,

Але це правда. Це є руський мір!

Та Україна юна, синьоока,

Стоятиме! Від Криму до Карпатських гір!

Що кажеш, тату? Як таке можливо?

Жили ми в мирі й злагоді колись?

Так, українці всі жили щасливо,

Та раптом визволителі знайшлись…

Як мама там? – Сиріткою лишилась.

Одна, як сонце в небі голубім.

Так гірко над могилою схилилась

Сховавши біль у погляді німім.

Пробач, татусю, що я так раненько.

Так, знаю я, що жити б ще мені…

Ти не сердись. Я полежу тихенько

З тобою поруч у землі сирій…

3
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Ірен Тома'

87
Пишу про біль - пишу про Україну...
Коментарі: 0Публікації: 60Реєстрація: 12-05-2022

Срібне перо

Достижение получено 30.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати