Вона встала рано-вранці.
У віночку й вишиванці,
З томом “Кобзаря” в руках
І сльозами на щоках.
Майорить мак у волоссі.
Йдуть по стежці ноги босі.
Вітер стрічки розвіває.
Вона йде і Гімн співає.
Йде… Навколо тихо-тихо.
Щемить серце, ледве диха.
Тремтять малинові уста,
Стискає у руці листа
Від кожного солдата-сина.
Бо кожен з них- її дитина.
Ростила всіх, пісень співала.
Війна прийшла і їх забрала.
Не журися, Україно-мати!
Стихне все, прийдуть сини-солдати.
Білим цвітом зацвіте калина.
Тримайся, рідна, ти у нас єдина!
Тебе завжди ми будем захищати,
Любити, прославляти, ШАНУВАТИ.
І нас зовсім не вабить ЧУЖИНА,
Бо Батьківщина в нас усіх одна!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 26-04-2022
