Ліс Лились з акацій запахи медів, А бузина – в передчутті цвітіння, Змішались трави різних кольорів, Літає тополине скрізь насіння. Степ заквітчали квіти польові, В химерні коси заплелись шовкові трави, Дрібної пташки трелі голосні Мене у лісі радісно вітали. Ливсь із сосни здоров’я аромат, А вітер загубивсь у верховіттях, Розквіт […]
Поезія
575 posts
На сніданок – кориця і мед. Перший промінь цілує обличчя. На сніданок – згадка про вечір І чекання, коли мине день. На сніданок – кориця і мед, М’ятний чай заліковує рани. На сніданок – життя вічний прес І новин собачі облави. На сніданок – кориця і мед, У чеканні я […]
Ніжні руки вічності Знаками магічності Розмовляють в темряві Пошепки, без слів. Крізь тлінність до нетлінності Посеред псевдоцінностей Ми йдемо крізь ночі, Ми йдемо крізь дні. Відчуття містичності, Зір афористичність, Спів цикади сплетені В цільне полотно. Чую «кар» пророчий, В вечірній час зурочний, Лет птаха чорнокрилого Бачу крізь вікно. Пташки спів […]
Нікому не клену, нікого не виню я, У тім, що є – виною я лиш сам! За кожен день, що Бог мені дарує Молитву возношу у Його храм. Нікого винним ні в чому не роблю, Бо кожен сам за себе відповість! Я кожну мить даровану Ним люблю І вірю, […]
Віра Балацька-Полинцева. Лесі Українці До світу ще часу, північна пора. Вогні в болотистім тумані. Десь в лисячих норах скавчить дітвора, У схов дременула зарані. Ще тиша німа набирається сил, І перші ще півні дрімають. А небом за мітлами сажа і пил, То нечисті в ступах літають. Десь коси полоще в […]
Смолоскипи палають в душі, На шматки розірвала б стосунки, Шкереберть полетіли у цій метушні, Теплі слова, обійми, поцілунки. Кипить і переконує себе, Терпець урвався вже… та щось, У серці здержує й шкребе, Прислухатися часу не знайшлось. Не захотів він руку відпускати, В останню мить схопив міцніше І зрозуміла, серце що […]
Куди ти їдеш, дорога дитино? Чом покидаєш рідний дім? Невже на власній Україні, Нема ніц кращого у житті цім? Так хочеться, щоб ти все мала І не блукала по світах. Дітей своїх ти научала І радість несла на своїх устах!
Чуєш, курличуть журавлі, А небо чисте-чисте, Кидає сонце промені свої, Мов діамантове намисто. Війна закінчиться колись, Та тільки в тому вся трагічність, Скільки б дивився на блакить, Все бачиш душі, що пішли у вічність.
Памороззю троянду, На ранок покрило, Після густого туману, Наче снігом припорошило. Зараз вона цариця, На сонці величчю світиться, Та знає, природа художниця, Скоро краса її зміниться.
Букет травневий на столі, Запашний бузок і піони, Дивлюсь у вікно на зорі ясні, В моїй душі немає тривоги. Не знаю марю чи сплю, А може благаю до Бога, Та бачу картину наяву: Світла в майбутнє дорога.
Безлисте дерево крислате, Трухлявий пень, пустий барліг, Звірюка в сплячку не заліг. Навколо кручі й крутояри, Туманний морок з прірви йде, А вітер свище і гуде. Каміння з гуркотом по схилу, Тріщить, ламається гілля. Слідом хтось, стугонить земля. Німіє голос, терпнуть ноги. Вже поряд морда, лють в […]
Зло свої зуби щирило стократ На цій землі, де обрано нам жити. І вберегтися без борні, без втрат, Свою свободу й рідних захистити Не випало нікому на шляху Тисячоліть історії людської. І завжди перші з кращих без страху Долали кривду в жорсткому двобої. За кожного, хто труд важкий обрав, За […]
Буває, приходять такі часи, Коли в душі дзвенить пустота, Ти начебто чуєш якісь голоси, Не прислухаєшся, цінна твоя самота. Між двома світами, десь там, Загубилася. У долі інколи витівки. Це можна назвати життям, Роздуми, спогади, зупинки.
Дніпро гіркими обливається слізьми, Цей біль пронизує всю душу, Живими не дістати їх уже з пітьми, Не чути голосів, а тільки моторошну тишу. Що кляті нелюди, радієте ви ? Дитину мати більше не побачить… Зірвались муки й відчаю прокльони, Від серця, що не перестане кровоточить.
Знищувалась культура та мова, За чужою, свою ледь тримали, Очі закриті, вказана дорога, По якій біду простеляли. Укладались в мізки, мов плити, 25 кадри моноліти (для поняття) Як добре нам жити, Де особистість, ворог і прокляття. Українська, як в горлі кістка, У режиму сильно застрягла, Та незрозуміло держава велика, Коли […]
Вона підмітала, драїла підлогу, Їжу готувала, мила посуд, Лікувала, подавала, прибирала, Вправно управлялася домом. І потрібною була передусім, Добра, про таку казали, суть не в тім, Загордитися б від улесливих слів, Та мітлою їй хотілося розігнати усіх.
Були колись з підборами на скрипах, Хром ваксою намащений блищав. Хазяїн в них на танці учащав. А зараз розпарований і збитий З підошвою, що вичовгана вщент, Весь в сірих зморшках мокне під дощем. Та миша запримітила. Хутенько Весь винюхала чобіт до кінця, Настачила соломки і сінця. І царську тим всім […]
Тихіше! Не поспішай! У кожного свій час І даму з косою не спокушай, Вогонь твій зовсім не згас. Не думай про це, навіщо, Просто йди собі вперед, Може нагорода найвища, Попереду солодша за мед. От бачиш, заблищали очі, А ти був здатись готовий, До чого вже сни пророчі, Коли настрій […]