Ніжні руки вічності Знаками магічності Розмовляють в темряві Пошепки, без слів. Крізь тлінність до нетлінності Посеред псевдоцінностей Ми йдемо крізь ночі, Ми йдемо крізь дні. Відчуття містичності, Зір афористичність, Спів цикади сплетені В цільне полотно. Чую «кар» пророчий, В вечірній час зурочний, Лет птаха чорнокрилого Бачу крізь вікно. Пташки спів […]
Філософська лірика
114 posts
Нікому не клену, нікого не виню я, У тім, що є – виною я лиш сам! За кожен день, що Бог мені дарує Молитву возношу у Його храм. Нікого винним ні в чому не роблю, Бо кожен сам за себе відповість! Я кожну мить даровану Ним люблю І вірю, […]
Чуєш, курличуть журавлі, А небо чисте-чисте, Кидає сонце промені свої, Мов діамантове намисто. Війна закінчиться колись, Та тільки в тому вся трагічність, Скільки б дивився на блакить, Все бачиш душі, що пішли у вічність.
Памороззю троянду, На ранок покрило, Після густого туману, Наче снігом припорошило. Зараз вона цариця, На сонці величчю світиться, Та знає, природа художниця, Скоро краса її зміниться.
Букет травневий на столі, Запашний бузок і піони, Дивлюсь у вікно на зорі ясні, В моїй душі немає тривоги. Не знаю марю чи сплю, А може благаю до Бога, Та бачу картину наяву: Світла в майбутнє дорога.
Буває, приходять такі часи, Коли в душі дзвенить пустота, Ти начебто чуєш якісь голоси, Не прислухаєшся, цінна твоя самота. Між двома світами, десь там, Загубилася. У долі інколи витівки. Це можна назвати життям, Роздуми, спогади, зупинки.
Вона підмітала, драїла підлогу, Їжу готувала, мила посуд, Лікувала, подавала, прибирала, Вправно управлялася домом. І потрібною була передусім, Добра, про таку казали, суть не в тім, Загордитися б від улесливих слів, Та мітлою їй хотілося розігнати усіх.
Були колись з підборами на скрипах, Хром ваксою намащений блищав. Хазяїн в них на танці учащав. А зараз розпарований і збитий З підошвою, що вичовгана вщент, Весь в сірих зморшках мокне під дощем. Та миша запримітила. Хутенько Весь винюхала чобіт до кінця, Настачила соломки і сінця. І царську тим всім […]
Тихіше! Не поспішай! У кожного свій час І даму з косою не спокушай, Вогонь твій зовсім не згас. Не думай про це, навіщо, Просто йди собі вперед, Може нагорода найвища, Попереду солодша за мед. От бачиш, заблищали очі, А ти був здатись готовий, До чого вже сни пророчі, Коли настрій […]
На фоні зруйнованих міст, Малюємо в мріях своїх, Картини щасливий зміст, Де ллється дитячий сміх. Там небо яскраво блакитне, Пшениця в полях золота, Життя, де хочеться жити, Майбутнє, подаруй нам дива!
Завжди приходив він до неї, Коли забившись від усіх, Вона ридала і землею, Вбиралось море гірких сліз. Тихенько взявшись за плече, Все гладив, гладив і співав їй, Ніжно…Тільки не поверне це, На небесах його вже дім.
Сиділа довго на даху, Ворона чорна, Нечутно бідолаху, В роздумах вона. Крутилася в голові, Лише суперечність одна: Бог дав благодать цій землі, Тоді навіщо потрібна війна?
По казковій незнайомій доріжці, Шлях усипали троянди, Вони манять, шепочуть слова ніжні, А ти боїшся чомусь туди ступати. Твоя дорога проторена роками, По ній, крок за кроком, по колу, Йдеш бойовою ходою під зірками, Й не помічаєш їх, навіть випадково.
*** *** У кожного з нас Свій шлях у цьому Житті: В чомусь допомагаємо Комусь, А в чомусь — Шкодимо, якось,.. Несвідомо, Чи свідомо в собі, Бо такі умови розвитку Проб та помилок, Без знання досконалої цілі […]
На галасливому вокзалі, Чекаю все той же потяг, Вже треба їхати далі, Куди мені вкаже доля. Та тільки важка валіза, Зненацька відкрилася, А там чомусь осінь, Відкрито заметушилася. Поки я збирала, Листок за листком, Вона когось відправляла, З моїм квитком. Не встигла, мабуть, і не треба, Затримаюсь трішки І в […]
Сумно тобі, листопад, Попереду зимна пора, Не відпускає ніяк, Яскравої осені усмішка. Все проходить, на жаль, Колись має так стати, Та є у нас пам’ять, Покохати й не забувати.
*** *** *** Війна не закінчується,.. Війна скрізь,.. Війна поруч нас І… вона хоче всіх — Всіх нас знищити Та скалічити : Одних тихо, Інших враз,.. Бо.., […]
Світив повний місяць, Мов день приходив у гості, Душа її була не на місці, Забула про свій вона простір. Дивилась в небо зазвичай, А місячна доріжка інколи, Дорогу вказувала в Рай, Та тільки йти до неї пішки. Багато на шляху перешкод І сльози й несподіванки, Не стій і не дивись […]