Довгі коси і темнії очі,
Наче самая темная ніч.
Вона ходить по росах боса,
Її спів – журавлиний клич.
Вона знає, що завтра буде
Та не кожному скаже про це.
Вона бачить, якими люди
Є насправді. Актор не спасе.
Вона зробить просту дрібничку
Й подарує так щиро тобі
І ніякая чорная стрічка
Не страшна тобі буде в житті.
Бо зробила вона то руками,
Душу й серце поклавши своє
Та дрібничка тебе зберігає,
У годиноньку люту спасе!
Її діти так радо сприймають,
Ясне сонце для них вона.
Свої рученьки простягають
Всі до неї, немов чарівна
Якась постать пред ними предстала
І радіє її душа…
Вона в будь-якую годину
Завжди в поміч усім прийде
Не чекаючи від людини,
Що подяку та принесе.
Не потрібні слова пусті їй
І подяки важкезний груз.
Вона просто сама радіє
Що зарадити може комусь.
Вона раненько на світанку
Сонцю скаже, – “Ясне, привіт!”
Підмете чистенько на ганку
І збере у саду первоцвіт.
І з відерцем піде до криниці
Непочатой води набрати.
Скаже хтось, що вона чарівниця,
І що може вночі літати.
А вона лише усміхнеться,
Бо всю правду про себе знає.
Із криниці водички нап’ється
І тихесенько заспіває.
Може дівчина просто, а може
Й дійсно є в ній щось чарівне
Та попросить вона свого бога,
Не дізнався ніхто щоб про це…
Автор публікації
