Були колись з підборами на скрипах,
Хром ваксою намащений блищав.
Хазяїн в них на танці учащав.
А зараз розпарований і збитий
З підошвою, що вичовгана вщент,
Весь в сірих зморшках мокне під дощем.
Та миша запримітила. Хутенько
Весь винюхала чобіт до кінця,
Настачила соломки і сінця.
І царську тим всім виклала перину,
Ще й залишила місце для зернят.
Навела, словом, миша в хаті ряд.
І вирішила – буду зимувати.
Вже буде де сховатися мені,
У чоботі морози не страшні.
Та й ще, якщо зима присипле снігом,
Надихаю в кубелечку теплінь
Аж до весняного «Цвірінь!»