Мамо, прокинься, ти чуєш, рідненька?
Страшно тут дуже мені.
Мамо, не б’ється чом твоє серденько?
І руки холодні твої…
Мамо, прокинься, я дуже так прошу,
Рідна моя, не мовчи!
Мамо, я ж в світі без тебе не зможу,
Бо цілий мій Всесвіт – це ти…
Мамо, я їстоньки так дуже хочу,
Хліба скоринку хоча б…
Мамо, так сильно злипаються очі,
Треба, напевно, поспать…
Двоє їх було в підвалі сирому,
Де Маріуполь горів…
Боже, не дай же ніколи й нікому
Відчути таких же жахів…