“Ой, Нептуне, файний куме!”
“Помагай Зевес, красуне,
куди швидко так летиш,
справи є, а чи по приз?
Аж завіяли вітри
і розбіглись хто куди,
який клопіт, що Зевес
несе швидко як еспрес?”
“Клопіт отакий, Нептуне,
вчасно сію і керую,
щоб зібрали урожай,
гарний – лише оглядай.
А отой лихий Аїд,
пребагато з нього бід,
урожай не пропускав,
у портах його тримав.
А ще його посіпаки
зерно крадуть харцизяки,
от тому така я зла
і згадала Нептуна.”
“Ой, же, кумцю, не журись
і до мене усміхнись,
не личить гнівитись дамі,
їдь додому у ридвані.
Море – відомство моє,
я керую – не лихе,
і ніяка тут потвора
не ходитиме по морю.
Їдь, серденько, помолись
і працюй, врожай щоб ріс,
а я в морі походжу
і на лад усе зведу.”
P.S. Поки вірш отут писала,
бігла кава, утікала,
то тепер із Нептуна –
кава і усім зерна!
20.05.2022-22.05.2022
Картина із інтернету.
Автор публікації
