Для голосування необхідно авторизуватись

Фотокартка сина

 

Свічка миготіла з тріскотом в кутку
Мати так молилася вервицю таку.
Вона так просила : ” Синку, ще живи”,
Матінку благала : “Ти його спаси “.

Мама відчувала, ніч ця не проста
Слізьми заливала старечі вуста.
Взяла фотокартку , сина обняла
І собі до серця міцно приклала.

Синку дорогенький, орле молодий,
Жити тобі жити, вік твій золотий.
Ти нас захищаєш від куль і біди
Сон оберігаєш, щоби спали ми.

Мати на хвилину поринула в сон,
Враз тривога виє, дзвонить телефон…
Ненька підривається і мерщій біжить,
А серце ще дужче у неї болить.

І слова останні він їй написав:
“Спи спокійно, мамо” , добраніч сказав.
Я більше не зможу до тебе прийти ,
Я зробив що міг, щоб тебе спасти …

Свічка догоріла й тривога пройшла
А мати сиділа на землі одна.
Міцно ще стискала сина у руках
І ковтала сльози свої на щоках.

У далекий вирій вже він полетів
З батьківської хати в небо відлетів.
Україну неньку свою захистив,
А свою рідненьку вдома полишив.

Мати у хустинці чорній вже іде
Сина виглядає, вже нема ніде.
Лиш цю фотокартку ніжно обніма
В небо заглядає , а стоїть сама…

 

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Юлія Лаврів ( Juliia Lavriv)

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 14-03-2022

Коментувати