Для голосування необхідно авторизуватись

«Гас і Рудик»

 

 

“Гас і Рудик”
—————
(Уривок з книги про заробки в Польші)
——————

***

… В них є два пси — Гас і Рудик. Збитошні і молоді.

Я їм ввечері голосно читаю Польську Велику Енциклопедію, яку мені дав шеф, щоби я правильно розмовляв на польській мові, а я для них відкрив безплатну школу і вони її не пропускають та, розуміючи, слухають мене.

Гас великий і чорний ротвеллєр — любить поїсти, а Рудик — маленький боксер, але
дуже шустрий і скрізь його багато.

Ото зранку я лежу в постелі і чекаю їх — просовуються дві морди і запитально дивляться на мене, але далі, без дозволу, не йдуть.

Дивлюся на них страшними очищами і починаю реготати, а вони скачуть на мене і починають мене облизувати та стягувати коц.

Потім я їх обнімаю за шию і притискаю до себе, а вони вириваються і втікають по кімнаті.

Біжу вмиватися, а вони за мною. Бризгаю на них водою і вони ховаються за двері, щоби знову вискочити і вхопити мене за ногу, але так… ніжно і не боляче.

Сідаю їсти.

Отут вже треба бути надто уважним і не відвертатися ні на мить, бо чогось не стане на столі.

Останнє — Гас стягнув великий кусень ковбаси і з виряченими очищами сидів і не мругаючи дивився на мене, поки я допитувався в обох :
— Де моя ковбаса ?
— Хто з вас взяв мою ковбасу ?

Потім через силу проковтнув всю і аж просльозився з жалю.

— Я тобі цю ковбасу згадаю ще не раз, собако..! — Пригрозився я йому і… знайшов план помсти…

Рудик нічого не сказав — не продав друга.., але був спів-учасником і тому —
начувайся теж.

Добре, собаки.

Раз так — буду я вам мститися жорстоко і сильно.

Ні йоти пощади не чекайте від мене…

Ввечері я завжди бігаю 5-6 кілометрів.

Ото я і кажу шефовій :
— Прошу пані, я би хотів прогуляти псів ввечері, якщо можна, бо щось маркотно сидіти мені одному, а так —проспацеруюся трохи з ними…
— О, то є чудово, пане Олєк,.. якщо ваша ласка.
— Так-так, без проблем, пані.

Ось ви і попалися обидва, собацюри. Тримайтеся тепер…

— Що, Гас, стогнеш ? Вперед, собака,.. я тобі ковбасу згадаю ще не раз… будеш знати, як красти моє і не признаватися, собако… Он пан Рудик біжить і не жаліється на то, що чоботи муляють і по-пластунски треба лізти під вогнем шквальним, а ти, собако, обжерся мої ковбаси і думаєш, що то тобі так пройде даром… — Так я біг з ними свої кілометри, а в Гаса вивалився язик і ноги підкошувалися від непривички і скулів та жалівся він жалібно на смичку-повідку, але мусів бігти.

А я їх морально підтримував, як справжній командир своїх любимих солдатів, які
мають бути щонайкращими.

Пан Кристоф каже мені десь через тиждень, чи два :
— Допомогли Гасу ці пігулки, що лікар виписав і він став таким струнким та жвавим, аж дивно…
— Та ще спацер на свіжому повітрі, пане,.. то є головний лік.
— Так-так, пане Олєк, правда ваша…

От тобі собако і діагнос від господаря — медаль тебе чекає скоро за вірну службу в хаті, а свою ковбасу я тобі все-таки згадав і… ти не забудеш вже її ніколи, собацюра
ти мій хороший…

Пройде якихось три роки і я вже не буду працювати в пана Кристофа, але я буду
якось проїзджати поруч і згадаю за вас, собаки, і я заверну до будинку пана і закричу голосно :
— Рудик.., Гас ! До мене, собаки ! — і ви вискочите з-за рогу.., і скочите на загородку сітки та будете скавуліти.., і лизати мої руки, собаки,.. а потім Рудик десь знайде
дірку і появиться пред машиною — ставши лапами на переді капоту та не пускаючи нас їхати далі…

Хлопці захочуть його взяти зі собою, але я знаю, що на кордоні нас з ним не пропустять, без відповідних документів, і ти, Рудик, будеш бігти ще довго наш маршрут сам один, без Гаса, за машиною, чесно викладуючись в марафоні за двох, щоби відстати і… загубитися, потім позаду, у вчорашньому, як мої найкращі згадки про вас і життя в Польщі…

Мої хороші та вірні друзі, собаки — Рудик і Гас…
———————————————
Warsawia-1995=Paris-2011
==================================================================================

 

1
Поділитись...

Автор публікації

167
Пенсіонер
Коментарі: 40Публікації: 146Реєстрація: 12-04-2022

Золоте перо

Достижение получено 15.07.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Коментувати