Для голосування необхідно авторизуватись

Коли ти змушений покинути своє

 

Коли ти змушений покинути Своє

Іду по вулиці а думаю про Київ,
Про дім і про людей, які у нім щасливі.
Про дорогих сусідів, їх”ціна” зросла у війни час,
Вітаються, радіють, бачить раді вас.
Тому, хто за кордоном косим оком по тобі веде,
Віддай взуття,нехай твій хрест хоч трохи понесе.
Нехай він Маріуполем пройде,Ірпінь чи Буча,чи Гостемель,Харків… Він це не знесе(((

Не раді нам ви тут? А ми в чім винні?
Чи повмирать за безхребетних вас повинні?
Ви сестри і брати? Ви живете в Європі?
А мислять деякі “як Раша у окопі”((
Ми гідність маєм, нам халява не за смаком,
Ми “зробим”Рашу і поставим її раком!!!
Не варто вже піаритись у ЄС, ООН чи НАТО,
Не пустим Чорта ми в свою і вашу хату!!!

Бо дбати вміємо про всіх і не лише про себе,
А й про безхмарне,вмите кров’ю, Європейське небо.
Нам Волю!!! Ми- не раб(not slave but freedom!!!)
Нам в Кобзарі писалось це Шевченко- Дідом !!!

18.03.2022

3
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Глух Катерина

69
Пишу для душі...від душі)
Коментарі: 0Публікації: 30Реєстрація: 01-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 01.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати