Країна Навпакинія. Міст/цечко мрій та ідей

Комікси “Країна Навпаки-ні-Я”.

Міст/цечко мрій та ідей.

Коли закінчилась війна, у Навпакинії подумали: чому на роботу батьки ходять без дітей, у школу діти мандрують без батьків і відпочивати мають у таборах праці та відпочинку? Діти і батьки повинні відпочивати разом. Хоч за вибором діти і батьки можуть обрати спільні номери чи окремі корпуси, продивати разом чи з іншими дорослими чи діттми. Погодьтесь, це дуже вільнодумно. Так і з’явилися у країні два санаторії-профілакторії “Гірська країна мрій”, “Морська країна мрій” на березі моря і в горах у наймальовничиших кутучках країни, куди можна приїхати на відпочинок усією сім’єю, навіть з братами, сестрами, дядьками, тітками, бабусями і дідусями, з друзями…

Як весело можна провести час, не думати, де спати, що їсти, як сьогодні заробити гроші, відпочити від щоденних справ та обов’язків… Походити на екскурсії, прийняти участь у змаганнях, іграх, обстежети організм, отримати лікувальні та профілактичні продцедури, консультації фахівців-медиків і … спілкування. Про що спілкування, спитаєте ви? О, це чудова нагода розказати іншим про свої ідеї та мрії, знайти однодумців та спільних виконавців для їх втілення в життя. Зустрітись з відомими і не дуже людьми, а якщо пощастить, то навіть, зі справжніми зірками.

Є спеціальний сайт,на якому можна забронювати місця та час. На ньому, як і на спеціальній стіні холу відвідувачі залишають свої сліди. Так хтось знаходить ідейного натхненника, друга чи виконавця… Минають роки, люди можуть спілкуватись і після відпочинку, дружити сім’ями, відпочивати разом, обговорювати та увиразнювати свої ідеї, працювати над макетами, зразками, ділитись досвідом, промахами та досягненнями, знаходити роботодавців, здобувати повагу до себе та оточуючих, визнання…

Але головне, що ці чудові місця хочеться відвідувати знову. Кожен вважає, що його ідея заслуговує на увагу та реалізацію, тому важливо нею поділитися з іншими. Так життя у Навпакинії стаж кращим та щасливішим. Бо є місця єднання хороших людей.

До речі, в’язниць у Навпакинії немає. Щоб не давати злочинцям шанс на об’єднання та створення організованої злочинності. Їх спочатку селять на спеціальних хуторах з цілодобовим наглядом. Хіба камери, де злочинець, у страшних умовах жорстокими сусідами та озоронцями у чотирьох стінах з іншими в’язнями може стати добрішим? Природа, священники,лікарі, поліція стають вихователями та піклувальниками тих, хто оступився у житті. У них думка, що любов і доброта здатні побороти зло. Тільки дуже великі злочинці залишаються до смерті на таких хуторах. Майже усі решта повертаються до нормального життя.

Можливо — це ідеалізація країни Навпакинії. Але це точно не утопія. Намагання прагнути до кращого, прожити життя щасливо, знати і відчувати гармонію душі і світу, в якому ти живеш, мати якийсь ідеал свого дня та життя, це, на наш погляд абсолютно нормальні речі.

Сумуємо,дуже-дуже скучаємо за вами наші любі Кет, Динозаврик та Їжачок.

Чат-Бот та Черепашка Мандрівники.

Поділитись...