Кричить пам’ять
Через усю німоту,
Яка не прорветься крізь дим,
Що не заступить жахіть.
Не спить знову
Міста надривний звук,
Через пунктир тривог
Б’ється серце.
Вічно в очах
Образ своїх руїн,
Здертих із крові ран
Вже не зцілити.
Пече десь у грудях,
Грудкою б’ється біль
Зі сліз залишає сіль
Серед мовчань.