Крила українця
Війна, чи ми тебе чекали?
Чи видивлялись у вікно?
Чи думки ми про тебе мали?
Та ти підкралась все одно!
Як статись так могло в наш час?
Чим українці завинили?
Чому з‘являються могили
Людей, які ще вчора жили?
Питань багато дуже стало,
Але ніхто не відповість…
Життя змінилося у мить
І тільки крик летить в блакить
Тієї матері сумної, що втратила свою дитину..
А серце щимить і болить.
Її ніхто не заспокоїть,
Вона хотіла захистить…
Та не змогла, бо не всесильна…
Ракету людям не зловити,
Яка летить, щоб нас убити.
Що ж матері тепер робити?!
Куди подіти весь свій біль,
Який лунає звідусіль?
Але ми боримось щосили,
Щоб зупинить людей вбиття
І повернутись до життя.
Рятує віра безгранична в безпечну долю для народу
І ненависть до клятих орків, що все руйнують…й всього їх роду!
Ми переможимо будь що, адже це наша Україна!
Тут наше все: земля й поля,
І віра в правду в нас єдина!
І скільки б ворогів не йшло – ми всіх безжально проженемо, не пожаліємо, уб‘ємо, відправимо до небуття.
І буде знову мирне небо,
Та наша ненька розквіте,
Здолати горе знайдем сили,
Бо за спиною в нас є крила!
Думок на тему “Крила українця”
Дуже гарний вірш ❤️❤️❤️