Крила українця

Війна, чи ми тебе чекали?

Чи видивлялись у вікно?

Чи думки ми про тебе мали?

Та ти підкралась все одно!

Як статись так могло в наш час?

Чим українці завинили?

Чому з‘являються могили

Людей, які ще вчора жили?

Питань багато дуже стало,

Але ніхто не відповість…

Життя змінилося у мить

І тільки крик летить в блакить

Тієї матері сумної, що втратила свою дитину..

А серце щимить і болить.

Її ніхто не заспокоїть,

Вона хотіла захистить…

Та не змогла, бо не всесильна…

Ракету людям не зловити,

Яка летить, щоб нас убити.

Що ж матері тепер робити?!

Куди подіти весь свій біль,

Який лунає звідусіль?

Але ми боримось щосили,

Щоб зупинить людей вбиття

І повернутись до життя.

Рятує віра безгранична в безпечну долю для народу

І ненависть до клятих орків, що все руйнують…й всього їх роду!

Ми переможимо будь що, адже це наша Україна!

Тут наше все: земля й поля,

І віра в правду в нас єдина!

І скільки б ворогів не йшло – ми всіх безжально проженемо, не пожаліємо, уб‘ємо, відправимо до небуття.

І буде знову мирне небо,

Та наша ненька розквіте,

Здолати горе знайдем сили,

Бо за спиною в нас є крила!

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Євгенія

5

Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 21-05-2022