Крізь стіни дощу навесні,

В ласкавих промінчиках сонця

Вбачаю я всюди очі твої

І коси – злотаве волосся.

Далека, самотня і ніжна,

У цілому світі – одна.

Дні й ночі, у студень та спеку

Сина чекає вона.

В молитві до Бога благає,

Як страдниця, як свята,

Здоров’я і щастя бажає

Дитині на довгі літа!

Тут, на передньому фланзі,

В окопах, на чужині,

Дивляться очі, як сонце,

У душу саму мені.

Молиться тихо за мене

Ластівка сива моя,

Щоб я повернувся здоровим:

Чекає на мене рідня.

«Мамо, голубко рідненька,

Вибач за тугу, за сльози…

Кордони Вкраїни-неньки

Стережу я у спеку й морози…

Інакше не можна, рідна,

На сході іде війна.

У мене ж одна Вкраїна,

Як і ти, вона в мене одна…

Я повернусь, обіцяю,

З далеких-далеких країв

І руки твої поцілую,

Вклонюся, аж до землі».

Коли на серці тривога

Й здається, нема вороття,

Мами молитва і ніжне слово

Рятують

                       Сину

                                    Життя.

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

Котецька Богуслава

4

Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 07-04-2022