Я не люблю листопад…І ніколи не любила. Коли мені було 8 років мого улюбленого песика Моллі збила машина. Листопад…Густий туман наскрізь пронизує все довкола, в повітрі вже добре відчувається подих зими. Видимість на дорогах обмежена, машини рухалися повільно, увімкнувши протитуманнні фари, але Моллі раптово вибіг на дорогу…різкий звук гальм…“О, ні, тільки не це”,- облекло різко моє серце. Відтоді я не люблю листопад.. Зараз мені за 40, я маю все, про що можна би було мріяти: власне житло, авто, успішний бізнес. Листопад…Золота осінь тоді була, на диво, теплою. Я виходжу заміж. Мама попереджала, що у 20 зашвидко, бабуся Ганнуся (так лагідно називали мамину маму усі та завжди) навпаки ж казала, що запізно, засиділася в дівках. Щаслива, я не чула землі під ногами, неймовірна ейфорія запаморочила голову. Мій обранець – аспірант кафедри філофії, староста курсу, відмінник, красень. “А може, не такий і поганий цей листопад, адже я щаслива”,- подумала собі тоді, коли мій чоловік одягав обручку та присягав у вірній любові. Як же я помилялася. Своє родинне гніздечко ми облаштували в орендованій однокімнатній квартирі, оплачувати яку допомагали батьки, адже стипендії не вистачало. Сьогодні наша перша річниця. Ми готуємо смачну святкову вечерю, обережно та поважно. Так, ми! Дитинка під серцем. Донечка. Мамина помічниця буде. Тривожно. Чи це так буває у вагітних?! “Кохана, я скоро буду…Купив твої улюблені троянди і ще дещо, але це сюрприз”,- заспокоїв Матвій і якось від серця відлягло. Чекаємо. Минула година, аж раптом тишу порушив телефонний дзвінок. “Ну ось, напевно хоче спитати, що купити до столу”,- подумала я. -Доброї ночі!- почула я грудий чоловічий голос по той бік слухавки. -Вітаю! -Матвій Дорошенко – це ваш чоловік? -Так! А що? -Вам терміново потрібно приїхати на місце ДПТ для опізнання ті… Це було останнє, що я почула, а далі знепритомніла. Листопад…Сумна осінь. Довкола дерева вже звільнилися від листочків свої шати, подекуди зриває сильний вітер самотній аркуш. Купчасті хмари на небі затягнулися сірою пеленою.Повітря часто смакує мрячий серпанок. -Йой, Катрусько, тримай-си, дитинко. Ти ж груба. Дівочка всьо то чує. Жєль за вітчем, а хто був годен таке знати,- втішає бабуся Ганнуся. – А по Різдві вродиш собі донечку, та й мус, голубко, жити далі. Йой, у 21 одвовіла-с…То біда…біда чорна… – Ні, бабусю Ганнусю, то листопад. – Що?- здивована перепитує стара. – Нічого. Нічого! Наступного листопадового дня, коли сірі хмари ще дужче затягли небо, так як і біль зціпив мою душу, вся родина прощалася з Матвієм, крім мене. З різкими болями в низу живота та сильною кровотечею, я потрапила до реанімації. Моя дівчинка з’явилася на світ недоношеною. І стала янголом. Лікарі запевняли, що зробили все можливе, але врятувати немовля так і не вдалося. Як? Чому? У моїй голові роїлися сотні запитань, на які ніхто не міг дати відповіді. Як же я не люблю листопад, він завжди забирає близьких серцю людей. Відтоді я пообіцяла собі не впускати в своє серце нікого, щоб не втрачати… Втомлена, я повертаюся з роботи. Хочу прогулятися вулицями свого рідного Львова. Довкола доносяться аромати кави, глінтвейну, свіжої випічки. Ліхтарі загадково підморгують, цокотять трамваї по рейках, всі люди кудись поспішають, лише я неквапливо йду до дому, де ніхто не чекає. -Катерино Іванівно! Добрий вечір!- несподівано хтось порушує цю ідилію самозамислення. Озираюся. Микола Лановий-мій однокурсник. -О, Миколо! Привіт! -Чого сама гуляєш? Як ти? Не бачилися ще зі студентських років. -Довго розповідати,- запевняю Миколу, не хочу випускати свій біль. -А ходімо в кав’ярню, зігріємося. А то зима наступила згідно за календарем. Лише 1 грудня, а снігу так багато. Ну то що, згода? “Грудень,-подумала я. А вголос сказала: “Згода!” То був останній листопад, який я не любила…І перший грудень, який зробив мене щасливою.
Автор публікації
Титул: Автор місяця (Квітень 2022)
82 вподобання користувачів у квітні
2 коментарі “Листопад”
Цікаво…
Сумні життєві втрати. Дуже жаль, коли комусь доводиться таке переживати. І справді, “не хочеться пускати свій біль”. У тексті є помилки: факультету філософії? Але я не вмію теж їх виправляти.