Для голосування необхідно авторизуватись

Мамо, чи скоро…

– Мамо, чи скоро ми підем додому? –

Плаче Яринка мала.

Мама мовчить і не каже нікому,

Що дому уже нема…

 

– Мамо, а як там живе наша кішка? –

Скаже синочок Андрій.

Мама мовчить, бо лишилась лиш ніжка

Від неї… Аж страшно самій.

 

– Мамо, а тата я скоро побачу? –

Віка маленька питає.

Мама пригорне до себе й заплаче,

Сама ж бо нічого не знає…

 

Місяці два тОму їй прийшла звістка,

Що чоловік у полоні.

Кожної ночі вклоняється низько

Господній вона іконі,

 

Щоб лиш лишився живим тато Віки,

Вірить вона і чекає.

Будь-яким прийме вона чоловіка,

Бо ж сильно його кохає.

 

– Мамо, скажи, чому лЮди воюють? –

Маленький Сергійко питає.

Мама мовчить, її також хвилює

Ця відповідь, тА лиш не знає

 

 

Зовсім нічого про війни у світі

Мати Сергійка й Катрусі

Чому помирають невиннії діти?

Чому світ у злі захлинувся?

 

– Мамо, ми скоро підемо додому?

– Мамо, а як там наш котик?

– Мамо, а тата побачу я скоро?

– А ми переможемо скоро?

 

Тисяч десятки таких запитань

Линуть і линуть від діток.

Тисяч десятки в молитві благань

А скільки вже стало сиріток,

 

Що батька лишились, а то вже і зовсім

Осиротіли навіки.

І не чекає ніхто вже їх вдома,

Лиш сліз л’ються страшнії ріки…

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Ірен Тома'

87
Пишу про біль - пишу про Україну...
Коментарі: 0Публікації: 60Реєстрація: 12-05-2022

Срібне перо

Достижение получено 30.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати