Для голосування необхідно авторизуватись

Мамо, пробач…

Мамо, пробач, я більш не повЕрнусь додому,

Не поцілую руки рідненькі твої,

Не обійму тебе, знявши із серця втому…

Мамо прошу, рідна, пробач мені…

 

Я так боровся за волю, свободу і віру!

Впевненим був, що не здолають мене…

Мамо, пробач, учора вночі мене вбили…

Син твій до тебе більше уже не прийде…

 

Ти ж так чекала, молилась і Бога просила,

Щоб уберіг, щоб відвів лиху кулю у бік…

Мамо, пробач, що рано ти так посивіла…

Обстріл почався… Я просто не встиг… Не утік…

 

Мамо, пробач, що звістку лихую принЕсли

Ще на світанку – сина не стало твого…

Мамо, повір, я не хотів померти,

Просто так сталось… В цьому не винен ніхто…

 

Прийде весна, моя двадцять третя, матуся,

До рідного дому я голубом прилечу

З відерця, що на басині, водички так спрагло нап’юся,

І заворкочу, тобі, мамо, пісню свою…

 

Мамо, не плач, прошу тебе, рідна, не треба,

Трапилось так, твоєї нема тут вини.

Краще молися, піднявши голову в небо,

Бо ж там, на фронті, також чиїсь сини…

 

Їх там багато і всім їм потрібна молитва,

Захист потрібен – той самий Господній святий!

Мамо, не плач! ПрОшу пробач, що так скривдив…

Мамо, повір мені, ріднесенька, я не хотів…

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Ірен Тома'

87
Пишу про біль - пишу про Україну...
Коментарі: 0Публікації: 60Реєстрація: 12-05-2022

Срібне перо

Достижение получено 30.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати