Для голосування необхідно авторизуватись

Віра Балацька-Полинцева. Місяць в хмарах, йду додому

Місяць в хмарах, йду додому.
Вздовж гостинця пні, корчі.
Перед мене, по-прямому,
Чимчикують уночі

Три темнесеньких горбочка,
Шурхіт тихий, ледве чуть.
Їжачиха й два синочка,
Неблизька для лапок путь.

В листях голки, пелехата
Повела синків в кущі,
Бо там гнізда і пташата,
Бо там гусінь і хрущі.

Йдуть малі, сопуть – навіщо
Витребеньки нам оці?
Ми і так нівроку гарні
На одному молоці.

Вередують, спати хочуть,
– Дався нам такий обід!
Де це чувано щоночі
Нас виводити у світ?

Наче в других діти гірші,
Наче ми красніші всіх.
Хизуватися набридло. –
І один в пилюку ліг.

Серед стежки вклався спати.
Ох, упертий їжачок.
Та матуся розвернулась
І штовхнула під бочок.

4
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

7798

78
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 08-04-2022

Срібне перо

Достижение получено 26.02.2024
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати

Думок на тему “Віра Балацька-Полинцева. Місяць в хмарах, йду додому”