Для голосування необхідно авторизуватись

Ми різні…

Здається інколи що сплю
Прокинусь- знову 23…
Але кого я зараз обманю:
За вікном вже літо,
Весна десь ділася.
Не пам’ятаю я як квітло все,
Я не раділа цвіту яблуневому.
Три місяці вирвані з життя
Неначе доказ того злочину
Що принесла до нас орда.
Кричать вони тепер на кожнім кроці:
” Не бачили ви 8 літ Донбасу!”
Ми бачили, прощали просто
І світ не бачив в тому зради.
Все кричите, горланите на ухо:
“Мы русских будем защищать”
І все було б чудово,
якби не руськомовних прийшли би ви вбивать.
Ви кричите аж піна йде із рота:
“Вы сами бъете по себе!”
Але нам знадобились роки,
щоб бити лиш коли орда прийде.
Ви кричите: ” в Буче постановки
И в Сумах не было войны!
Сидите вы теперь в подвалах, подонки,
А мы ведь можем повторить!”
Ви повторили сотні раз
По мирних жителях, по дітях,
Садок спалахує у нас
А ви лиш кричите:”Так нужно вам!”
Нічого, прийде скоро час
Великая вже скоро розпадеться
І на молюски перетреться.
Страждання нам лише за те,
Що думали ми ” так не можна”,
За те що вірили, що ви з людей,
А ви не звірі, ви потвори.
Та кара буде вам за це,
Все бумерангом повернеться.
Та лише той, хто зрадив раз,
Він братом більше не назветься.
Хотіли ми з Європою дружить.
Для вас це як у горлі кістка.
Для світу цілого патріоти ми,
для вас ми – нацики, фашисти.
Ми різні з вами. Так вже є.
І поки молимось за мир
Ви кажете:” Ми всіх вас знищим!”
Ми різні. Так вже є.
Не зрозумієм ваші болі,
Бо горе в нас тепер одне:
Ми жити хочемо і волі.
А ви все плачете за те, що
Інстаграм не всім доступний…
Ми різні. Так вже є.
Ви орда, що мріє лиш про кров і вбивства.
Але бажаю всім я вам,
Щоб діти ваші хоч на мить були мудріші,
Щоб виросли вони в людей
І може буде їм прощення
За предків їхніх ненависних
1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Олена Костирко

1
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 10-06-2022

Коментувати