Для голосування необхідно авторизуватись

Ми твої діти, Україна!

Іде війна… Читаю Кобзаря

І наче в воду він дивився

Ні разу він не помилився,

Що буде хаос на Україні,

Що піде розбрат по країні

І хтось втече на чужину,

Не розуміючи війну.

Їм, ба, там краще – за бугром,

Вони знайшли там “родной дом”

І Батьківщина їм не треба,

Де рідна хата, рідне небо…

Отам і вмруть – на чужині

Та якось байдуже мені.

Одне мені що не байдуже –

Пошвидше б орків клятих здужать

Й вдихнути запах перемоги

Щодня за це молюся Богу.

За нами буде правда й сила,

Бо не вмирає наша віра,

Твоїх дітей, моя країна.

Ти наша мати! Ти єдина!

І я пишаюсь тим, що нині

Лишилась я на Україні.

Я тут родилась, тут зростала,

Я тут журилась і кохала!

Я тут дітей своїх плекаю

І знову Господа благаю,

Щоб виросли мої сини

По правді чесними людьми.

Щоб в серці вірно за Вкраїну

Щодня, щоночі, щогодини!

Ми твої діти, Україно,

О рідна ненька-Батьківщина!

Блакитне небо, співи солов’я,

Дніпро і кручі – то земля моя!

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Ірен Тома'

87
Пишу про біль - пишу про Україну...
Коментарі: 0Публікації: 60Реєстрація: 12-05-2022

Срібне перо

Достижение получено 30.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати