Здригнулась Україна на світанку,

В лютневому закінченні зими,

В розхитаному обстрілами ранку,

Відлуння наджорстокої війни.

Артобстріли містами України,

Сирени завивають голосні.

В підвалі заховатись серед днини…

Чи це реальність? Наче уві сні…

А скільки вбито! Боже, скільки вбито! –

Вкраїнського народу геноцид.

Могили братськії війною вже розрито,

Залишать у історії болючий слід.

Так день за днем злітає у надії,

Що Перемога близиться свята,

Безкраї ниви заколосять золотії,

І ми повернемось до мирного життя.

Замайорить наш синьо-жовтий прапор,

По силком окупованих містах,

Й тоді затямить клятий узурпатор, –

Свободи дух сильніший аніж страх.

І зацвіте червоная калина,

На Богом подарованій землі,

Розквітне з нею й наша Україна,

Свободу в коси заплете свої.

Ми відбудуємо село і місто,

Яке розбив нещадно окупант,

І заспіваєм поминальну пісню,

За тими, кого вбив нещадний кат.

Настане мир у нашій Україні,

Бо в єдності боронимо її,

Щоб вірити, молитись й вільно жити,

На Богом нам дарованій землі.

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Pavlyova

22

Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 01-04-2022