Маринка, Оленка і Катя
Матусю уже не побачать…
Андрійко, Віталик, Славко
Лишились без тата свого…
Побільшало в світі сиріток,
О, як мені жаль тих всіх діток.
Причина у тому одна –
Прийшла на Вкраїну війна…
Приніс нам її в подарунок,
Мов той новорічний пакунок,
Ріднесенький названий братик,
Якого давно вже за грати
Навічно пора посадити!
Та хто ж його буде судити?
Все тягнуть і тягнуть резину.
А смерті за смертю… Дитина,
Якій було всього три дні,
Загинула в клятій війні…
За що, ой за що, милий Боже,
Послав ти нам страшнії сльози?
А братик єхидно сміється,
Ніяк він крові не нап’ється.
Горіть тобі в адській пательні!
Повітря тобі щоб смертельним,
Ядучим вогнем обернулось!
Щоб сльози всі наші вернулись
Тобі метеорним дощем,
Щоб випалив все тобі вщент!
І вся твоя клята росія
Від жаху того оніміє,
І будуть тебе лихим словом
Клясти, проклинати, злословить!
Не знатимеш ти де й подітись,
Від пекла того щоб звільнитись!
А я тобі скажу відверто, –
Одне тобі місце – лиш пекло!
Нічого, мій рідний народе,
Свою відвоюєм свободу!
Збудуєм нову Україну,
Війна ж бо зміцнила родину
Величну вкраїнську, єдину!
Ми всі у лихую годину
Стояли пліч о пліч за волю,
За наше майбутнє, за долю!
Ми стали неначе той камінь,
В серцях наших мужності плам’я!
За нами є правда і сила
І будемо ми всі щасливі!
Ніколи не вмре й не загине
Могутня моя Україна!
Автор публікації
