Нездатна триматися стійко…

Нездатна триматися стійко:
То голос дрижить, то руки…
Варто лише на хвильку
Страшні уявити муки:
Той жах, той нестримний відчай,
Ті сльози, що вже й не ллються…
От як?! Як на цьому світі
“Людьми” звірі-нелюди звуться?
З якої такої школи?
І від яких “матерів”?
Чи про “людське” й не чули ніколи,
Що кожен з них так озвірів?
Без краплі жалю чи свідомості…
Без грама у серці добра…
У чорній якійсь невідомості
Їх чорні душі…і їхні бридкі тіла…