Весна – не весна і літо – не літо, з початком війни і квіти-не квіти.
Не так вже й важливо все те, що здавалось в житті головним. Все зламалось. Кінець став початком нового буття, та як віднайти жагу до життя?!
Як день починати із сумом в душі й себе заставляти писати вірші, як дихати, спати і мріяти як?
Це орки нас змусили жити ось так.
Бог бачить усе, перемога – за нами, хоч і дощ вже не дощ, але ми – незламні!