Ні з ким не розділю самотності своєї
І біль, що по краплинам дощ збирає на підвіконні неба.
Їй від учора вже не було місця на цій землі,
Вона втопилась в безкраїм морі страждань людських і наготи.
І ти ідеш сама, не знаючи куди,
Лишень бо йти, й не знати горя.
І я, відшукуючи тебе скрізь і всюди, вже вибився із сил.
Так де ж ти та, обіцяна мені у Бога?
Чи я осліп, чи збожеволів зовсім?
Я вистроїв тебе стіною сліз,
Я видумав тебе у снах, вдивлячись в порожні очі.
І пустота, зіяюча із них мені шепоче:
«Полиш свої ілюзії пророче,
У Нього вже вготовано усе,
Чекай тисячоліття й ночі,
А коли прийде час,
І втомишся чекати ти у власному безсиллі,
То херувими сповістять про наречену, обіцяну тобі…,
Заплющуй очі і лети у світ тривожний,
У світ миттєвостей і прикростей у світ».
А в тім, прекрасний цей шалений подих,
Що душу рве в лахміття і нівичить усе.
Одні зовуть його любов’ю,
Проте, отрутою інші нарекли…
І ти ідеш розквітчана уся,
Вмиваєшся весною, розмовляєш з громом,
І всі вітаються з тобою, як з весняним богом,
І кланяються квіти осліплені до долі.
03.05.2014
Автор публікації
24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022
Бронзове перо
Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій