Для голосування необхідно авторизуватись

«Ні з ким не розділю…»

 

Ні з ким не розділю самотності своєї

І біль, що по краплинам дощ збирає на підвіконні неба.

Їй від учора вже не було місця на цій землі,

Вона втопилась в безкраїм морі страждань людських і наготи.

 

І ти ідеш сама, не знаючи куди,

Лишень бо йти, й не знати горя.

 

І я, відшукуючи тебе скрізь і всюди, вже вибився із сил.

Так де ж ти та, обіцяна мені у Бога?

Чи я осліп, чи збожеволів зовсім?
Я вистроїв тебе стіною сліз,

Я видумав тебе у снах, вдивлячись в порожні очі.

 

І пустота, зіяюча із них мені шепоче:

«Полиш свої ілюзії пророче,

У Нього вже вготовано усе,

Чекай тисячоліття й ночі,

 

А коли прийде час,

І втомишся чекати ти у власному безсиллі,

То херувими сповістять про наречену, обіцяну тобі…,

Заплющуй очі і лети у світ тривожний,

У світ миттєвостей і прикростей у світ».

 

А в тім, прекрасний цей шалений подих,

Що душу рве в лахміття і нівичить усе.

Одні зовуть його любов’ю,

Проте, отрутою інші нарекли…

 

І ти ідеш розквітчана уся,

Вмиваєшся весною, розмовляєш з громом,

І всі вітаються з тобою, як з весняним богом,

І кланяються квіти осліплені до долі.

 

 

 

03.05.2014

 

2
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Олекса Доброгорський

24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати