НІХТО ВОВІКИ І НІКОЛИ ТАК НЕ ТОПТАВ НАС, ЯК МОСКВА

******************************************

11 лютого 1942 року в Кривому Розі було розстріляно нацистами одного з провідників націоналістичного підпілля, редактора часопису «Дзвін», полум’яного поета-патріота Михайла Пронченка. Доля поета, якому судилося пройти крізь табори московського ГУЛАГу й бути розстріляним у нацистському Гестапо, неспростовно засвідчує, яким трагічним був шлях боротьби, обраний справжніми синами поневоленої України, розіп’ятої між нацистською та більшовицькою імперіями зла.
Як і в 30-ті – 40-ві роки минулого сторіччя визвольний дух поезій Михайла Пронченка й сьогодні кличе українців до боротьби.
***************************************************************

Сталь гартується

На крові ворога —

В бажанні, де сила народу,

Щоби захистити себе,

Щоби захистити Свободу,

Якою наповнена кров —

І пісня,

І подих,

І мова,

Щоби не зламалася знов

Сила козацькая слова

У вольності внуків