Нотатки наvigenої домогосподарки.

Вкотре собі думаю:”Ця стаття остання.Я більше не маю тем, бажання і часу для цієї писанини. Та й узагалі, кому це цікаво чи потрібно?” І знову пишеться.

Відповідь на питання, чому освіта стала неважлива, дуже проста : бо освітяни самі зробили важливішими гроші, а не знання. Сучаснм батькам важко націлювати дітей, ніж покоління назад:”Вчись – будуть з тебе люди. Щоб отримати вищу освіту, потрібно добре вчитись. Вища освіта гарантує хорошу і оплачувану роботу. Щоб мати улюблену роботу і все життя займатись тим, що подобається потрібно мати золоту медаль і червоний диплом”. Прикро, але реалії такі, що посади не отримують за знання і вміння, а купують чи домовляються. Багато речей робляться не із-за того, що необхідно, наприклад, як відремонтувати тротуар, а з того, де можна” наварити гроші”, тобто покласти незручну тротуарну плитку, по якій важко ходити навіть у спортивному взутті, не кажучи про підбори.

Усі розуміють, що життя не ідальне. Але непрагнути до ідеалу погано? А до нормальних речей бажання норма? Кожні батьки, хочуть, щоб їхня дитина була щаслива, але чи дає система освіти відчуття безпеки, задоволення та щастя? Кому? Чи справді кожні батьки впевнені, що у школі їхня дитина отримує належний розвиток та підтримку їхніх талантів? Чи можуть вони грошима купити хороші оцінки для подальшої щасливої долі свого чада?Правильно заохочувати школяра дорогими подарунками чи грошима до здобуття високих оцінок? Чи гарантують куплені оцінки щасливе життя у майбутньому? Я не знаю чи ви ставили собі такі питання, але вони існують.

Якби дитині можна було сказати, що якщо ти будеш добре вчитись, то без проблем здасиш шкільні екзамени… Якби школярам можна було сказати, що якщо ви будете мати високі бали у табелі та екзамени, то ви зможете обрати вищий навчальний заклад і вступити за співбесідою… Якби студенту можна було сказати, що викладачі не боги і вони не викладають божественні предмети, а звичайні, тому ти можеш здати екзамен на високий рівень, отримати червоний диплом, ти матимеш можливість розвиватись далі у своїй професії, бо навчальний заклад зацікавлений у постійному твоєму вдосконаленні та розвитку… Якби працівнику сказали, що його дохід прямопропорційно залежить від його вмінь і навичок, які він отримав при навчанні… Якби просто особі, яка мвє улюблене заняття, що ти можеш отртмати додаткові знання, поспілкуватись з однодумцями, прийняти участь у змаганні… Такі слова, підтверджені практикою у житті могли б стати достатньою мотивацією вчитись, прагнути до чогось хорошого?

У всі часи є люди, які використовують можливості грошей і зв’язків, і є люди, які намагаються щось здобути чесною працею. Я поважаю других, навіть якщо вони працюють двірниками чи пекарями. Чомусь хочеться вірити, що настане час в Україні, і не тільки, коли почнуть поважати(не цінувати, не оцінювати) не мільйон, а навіть одну копійку, бо без неї навіть мільйон може не відбутися. Щоб освіта та знання мали вагу у суспільстві, повагу отримали ті, хто ці знання дає, потрібно поміняти підхід до платного навчання. Ніхто товар не купує при вході у магазин, то чому за начання в університетах потрібно платити наперед? Мені можуть заперечити, що це залежить від студента, але практика довела, що і викладачі є різні(можуть вимагати хабарі), тому справедливим буде оплата після здачі сесії.

ХОРОШОГО ЖИТТЯ, Україно! І у даному випадку Росія тут ні до чого, щоб провести і втілити відповідні зміни.

Поділитись...