Нотатки наvigenої домогосподарки.

Питання довіри стоїть в Україні дуже гостро. Хто пам’ятає, за часів Радянського Союзу можна було купити квиток і самому прокомпостувати у тролейбусі? Тобто можна було купити квиточок на зупинці і проїзд зафіксувати самостійно. Ти сам собі довіряв, суспільство довіряло громадянину. Що сталося, що люди перестали варті довіри?

Наприклад, зв’язок. Усі на сьогодні користуються телефонами. Раніше це була розкіш. Телефон не можна було покласти у кишеню чи сумочку. Він був стаціонарний і далеко не у кожному помешканні. Для дітей, які зараз живуть і сплять навіть з телефонами, це звучить, як що наші батьки жили ще з динозаврами і, яка це була відсталість та дикість. Може й так. Але за зв’язок платили за місяць фіксовану абонплату, після того, як отримували зарплату.Якщо були міжміські розмови, то їх можна було оплатити окремо. Сьогодні наше суспільство в умовах війни, постійного здорожчання цін дійшло ось до чого:

– за користуванння зв’язком потрібно оплатити наперед;

– послуги зв’язку потрібно оплачувати кожні чотири тижні, хоча ніхто зараз не платить працівникам аванс,не отримує вчасно платню чи пенсію раз на чотири тижні. А ми так прагнули досягнути до європейського рівня життя і бути цивілізованою країною, чи не так?;

– такий собі невинний обман операторів : якщо послуга безкоштовна, то за неї треба платити.

Чому українці обманюють українців? Навіщо прикриваються національними інтересами? Чому оператори мобільного зв’язку не можуть запропонувати абонентам прийнятні та хороші умови? Як можна не довіряти своїм абонентам? Логічно, що усі почуваються обманутими та незадоволеними. Томущо усі хочуть бути чесними та порядними громадянами своєї країни. Не хочуть, щоб їх обманювали чи штовхали на обман. Хотів би хтось користуватись мобільним зв’язком та оплачувати його у кінці місяця після отримання пенсії, стипендії, зарплати за той місяць, за який отримав гроші? Томущо сьогодні отримали за листопад чи вересень, а оплатили за грудень? Якщо платня здійснюється один раз на місяць, то послуги зв’язку теж потрібно, щоб оплачувались раз на місяць і у кінці місяця. Хочеться, щоб тобі довіряли, вірили у тебе, як оператор, так і держава вцілому? Чому відповідні державні органи не роблять свою роботу і вчасно не помічають такої кричущої несправедливості? Коли й так важко, стільки часу війна, багато проблем, негараздів, ще й кожному громалянину не довіряють, що він не зникне і не заплатить за послуги зв’язку вчасно і в повному об’ємі. Хіба оператори зв’язку не мають величезні прибутки щомісяця наперед? Люди ще не знають чи отримають свої гроші, чи зможуть отримати, а зв’язок потрібен, як ніколи. Оператор ставиться до абонентів, як до наївних осіб, яких потрібно легко розводити на гроші. Абоненти хочуть прозорої, зрозумілої системи оплати плслуг. Як думаєте і що хочете ви? Чи хоче читач, щоб йому вірили та довіряли? Чи хоче він жити у цивілізованій країні, яка прагне мати порядок і дотримання елементарних правил? Чи вартий кожен громадянин довіри та поваги від держави, державних органів та приватних компаній?

Поділитись...