Нотатки наvigenої домогосподарки. Паспорт

Стаття на соціальну тематику.
Паспорт.

Паспорт — це документ, який посвідчує особу, тобто доводить, що ви — це дійсно ви, а не хтось інший. Ще зовсім недавно, хоча Україна стала незалежною, зберігалися подвійні написи: українською та російськими мовами, тягнучи зв’язок з минулим Радянського Союзу, до складу якого входила Україна. Можемо привітати себе з першим кроком до вільного народу: написи у паспортах тільки українською мовою.
Радує, що не кинулись в іншу крайність, та не почали вести документацію паралельно англійською мовою, хоча таблички з назвами вулиць подекуди такі є. Дивно, правда, адже закордоном назви пишуться рідною мовою тієї країни, у якій ви перебуваєте. І ніяка нація не намагається втратити себе чи догодити іншій, вивішуючи написи чужою мовою, навіть, якщо там багато туристів, які привозять основну частину доходів.
Паспорт потрібен для:
— поліції, яка може перевірити вашу особу, з якою метою і при яких обставинах, не можу точно вказати, але, якщо фахівці мені напишуть, було б дуже добре, адже знання — це сила, правда? Знати свої права обов’язково?
— для оформлення цивільно-правових угод, коли влаштовуєтесь на роботу, у банку для отримання послуг, для проходження тестування у школі, для вступу у навчальний заклад, для отримання водійського посвідчення, для отримання медичних послуг…
Цей перелік можна доповнити? Часто, той хто отримує такий важливий документ у своєму житті, не розуміє для чого він. Пояснень та інструкцій використання до паспорту ніхто не дає, крім попередження, не давати його іншим особам. Але скільки разів у вас його забирали і робили копію замість того, щоб просто записати дані з ваших слів чи погляду у документ не у шарашкиних конторах, а у пристойних державних організаціях? Де ж межа між можна і треба? На жаль, орган, який видає паспорти, чітко про це не повідомляє отримувачу.
У СССР паспорти були паперовими книжечками з графами “прописка”, “діти”, “сімейнй стан”, “особливі відмітки”, сьогодні маємо пластикові картки з паперовою випискою про місце проживання.
На вашу думку, достатньо у паспорті мати фото, прізвище, ім’я, по-батькові і код для зв’язку з особою, яку повідомлять про настання якоїсь неординарної ситуації, необов’язково екстреної?
Адже носіння при собі усієї особистої інформації, яку будь-хто і будь-коли може використати проти вас чи вашої родини,не є дуже безпечним рішенням та можна прирівняти до носіння з собою потенційно небезпечної бомби у такому небезпечному світі,у якому ми стали жити, де інформація стала товаром, а персональні дані гуляють без дозволу власника чи усупереч здоровому глузду. Навіщо стороннім, незнайомим людям повідомляти про сімейний стан, дітей, місце прописки, місце роботи, якщо нас з дитинства через казки привчають не бути люб’язними з чужими людьми, а на практиці змушують розповідати усім будь-де, бо так треба, бо інакше ніяк?
Хіба не логічніше, що якщо у когось виникають сумніви щодо якоїсь особи(наприклад, перебуває у розшуку чи підозра про дійсність документу), зателефонувати у поліцію і про це повідомити???
— Чи потрібен паспорт для поселення у готелі, найманій квартирі?
— Як зробити так, щоб громадянин України почував себе захищеним не розкриваючи усі особисті дані?
Може людина не хотіти святкувати своє День народження на роботі, бо це для нього сімейне чи родинне свято? Для колег по роботі є День народження підприємства чи професійне свято для організації дозвілля колективу. Для чого привчати зі школи і протягом життя збирати гроші на дні народження та отримувати непотрібні подарунки з виставлянням могоричів? Коли вже навчаться відділяти ділові стосунки від особистого життям?

Якщо ви прочитали статтю, згодні чи не згодні з нею повністю чи частково?, буде радісно побачити це у коментарях чи повідомленнях. Які почуття та емоції вона викликала у вас? Можна змінити життя на краще такими дрібницями?
Мирного часу проведення в Інтернеті, чудовій штуці,який подарував мені можливість стати словотвором.

Не ваша Наvigena Домогосподарка, але яка відкриває свої думки,
які можуть стати вашими.

Поділитись...