Відвертаюсь від пустих облич
З терпким присмаком напівзабуття;
Проходячи повз мене,
Пусті тіла нагадують… нудоту…
Вважалось би, що з того,
Що тіло і душа єдині,
Але, коли душі немає…,
То немає й тіла.
Зітліли… в своїй огиді ми для Бога,
Відшукуємо зміст у сенсі власного буття…, задля чого?
Кори свої вуста, коли у світі
Не віднайдеш Живаго Слова…
Не можу зімкнути важкі повіки,
Дивлячись крізь прірву скаліченої істоти;
Дівчата-повії застрягли на півдорозі,
Силкуюсь витягти – відвертаються від святого…
У Тарковського між рядки в «Ностальгії» читаю, –
«Він так живе» – і справді,
Не чіпай живого…, він так існує…
Що ж ми наробили зі своєю чистотою,
Зі своєю святістю…? питаюсь у Бога…
Навіщо цей знепритомнілий каліка
Хизується своїм каліцтвом зламаної душі,
Для них, навіжених, огидою є
Лише сама його присутність серед них…
Вони кричать – «Розіпни…! Розіпни…!
Вгамуй звірячий наший голод»
Стоять каліки, немов ті голуби,
Чекаюсь черги на свою Голгофу…
Їм не відмитись вже ніколи…
У ранах, що кровоточать,
Немов в лахміття вдягненні,
В них не згасити зачатки жертовної любові…
04.04.2014
Автор публікації
26
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022
Бронзове перо
Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій