Для голосування необхідно авторизуватись

ОРКЕСТР ТИШІ

Її стежина піднімалась вгору,
вела вперед до величі собору.
Проте у серці щем переживання
тривожив ритм й розхитував опору,
уподібнюючись голосу терору,
підмінюючи сенси існування.
Позаду неї затоплювало площі.
Повз вже не йшли невимушено прощі,
незрозуміло стримані арбітром.
Лежали в ній загубленії мощі.
Її скарби у просторовій товщі
закутались невизначеним змістом.
Темніло небо, висло за спиною.
Чітка рельєфність судомного болю
проглядалась на обличчі.
Стікав бурштин в’язко під корою,
блукали душі в пошуках спокою,
і вітряки крутилися у тиші…

Іван Винарчик

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 6 місяців

2727

1
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 07-04-2022

Коментувати