Чи порівняю я тебе із літнім днем?
Але миліший ти і більше поважання:
бутони милі вітри буйні захитають у маю;
занадто стислий термін літнього орендування,
бува занадто жарко оку неба засіяти,
і часто його колір золотий лиця згасає;
кожному ярмарку від ярмарку колись збігати,
випадком, а чи природним чином не зрізає:
але твоєму літу вічному не пригасать,
і володіння ярмарком не трать, що маєш,
не похвалитись Смерті, як в тіні відпочивать,
коли у вічних лініях до часу підростаєш.
Аж поки люди можуть дихати, очі дивитись,
так довго існуватимеш, щоби давати жити.
10.04.2022
Світлина автора.
Sonnet 18 by William Shakespeare
Shall I compare thee to a summer’s day?
Thou art more lovely and more temperate:
Rough winds do shake the darling buds of May,
And summer’s lease hath all too short a date;
Sometime too hot the eye of heaven shines,
And often is his gold complexion dimmed;
And every fair from fair sometime declines,
By chance or nature’s changing course untrimmed:
But thy eternal summer shall not fade,
Nor lose possession of that fair thou ow’st,
Nor shall Death brag thou wand’rest in his shade*,
When in eternal lines to time thou grow’st.
So long as men can breathe or eyes can see,
So long lives this, and this gives life to thee.
Автор публікації
