Попередня частина: https://www.chytaichyk.com/pereklad-19-sonetu-vilyama-shekspira/
Жінки лице Природою власноруч мальоване
у тебе, пане-владарю, моїх бажань;
жіноче ніжне серце, але незнайоме
зі змінами, мінливими як мод жіночих фальш;
око яскравіше, чим в них, менш фальші в повороті,
і золотить предмети, на які він поглядить;
людина в тоні, всі відтінки на його контролі,
що чоловічі очі краде, а жіночі душі уразить.
І ти для жінки на початку творений,
поки Природа закохалась, що творила,
і до того ж тобою переможений,
окрім одної речі, до мети нічого не долила.
Але вона тебе вколола для жіночої утіхи,
моя буде любов’ю, твоя скарбу скористає міхи.
8.01.2023. Світлина автора.
Sonnet 20 by William Shakespeare
A woman’s face with Nature’s own hand painted
Hast thou, the master-mistress of my passion;
A woman’s gentle heart, but not acquainted
With shifting change, as is false women’s fashion;
An eye more bright than theirs, less false in rolling,
Gilding the object whereupon it gazeth;
A man in hue, all hues in his controlling,
Which steals men’s eyes and women’s souls amazeth.
And for a woman wert thou first created,
Till Nature as she wrought thee fell a-doting,
And by addition me of thee defeated,
By adding one thing to my purpose nothing.
But since she pricked thee out for women’s pleasure,
Mine be thy love and thy love’s use their treasure.
Автор публікації
