Для голосування необхідно авторизуватись

Підсніжник

Юне весняне сонце щосили проштовхує свої щічки між щільні купчасті хмари, просочені морозною свіжістю суворої зими. Сонячне проміння ніжним поцілунком будить сонну землю, яка до сих пір бачить зимові сновидіння під сніговим оберемком. В повітрі літає легкий весняний присмак. Грайливе проміння весело кидає пустотливі сонячні зайчики, котрі легким дотиком топлять, немов солодку вату, незворушний лід. Пернаті вокалісти наввипередки висилають співочі запрошення — веснянки. Гостинний струмок звуком флейти закликає до себе зимові зірочки – сніжинки, які дружелюбно здаються та поповнюють енергійний струмок мелодійним дзюрчанням. Лісова аура наповнюється живою силою, прокидаються метушливі комахи, жадно всмоктують цілющі соки із надр землі закоренілі безлисті дерева, за що часом вловлюють на собі глузливі погляди пихатої вічнозеленої хвої.
Витонченим зеленим пагінцем із промерзлої землі показується весняний провісник – підсніжник Ельвеза. Незважаючи на погрози нещадного морозу допитливий підсніжник все ж чує своїм делікатним зеленим носиком потужний заклик весни. Проте підніжжя юного сміливця ще досі окуповане скуйовдженим цукровим брезентом, з полону якого він щосили тягнеться в обійми далекого, але такого довгожданного сонечка.
Під куполом весняного натхнення на витончених смужках-пагінцях підсніжника рясніють білосніжні намистинки – бутони. Зачинені пелюстки в мовчазному бутоні, немов прощальні сльози зими, злегка нахиляють до засніженої землі горді безстрашні листочки. А потім, мов крила янгола, трепетно здіймаються угору чарівним дзвоником, який колихає невловимий вітер. І природа чує дзвони весняного першопроходця та вірить йому, бо знає весна вже близько, зовсім близько, вже тут!

2
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Яворська Галина

8
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 01-04-2022

Коментувати

2 коментарі “Підсніжник”