Для голосування необхідно авторизуватись

«Після стількох років війни»

Після стількох років війни

Хочеш спочити…, але нема коли,

Треба йти поміж люди сповідувать Слово,

Збирайся в дорогу…

 

І от іду… й прокльони ллють,

У спину плюють й позаочі говорять…

І ноша твоя важка,

Під дишло б’ють чорнороті…

 

Ударом палиці в лице збивають з ніг,

І я навпомацки шукаю тих,

Кого не зрікся ще…

 

Не оминай мене тяжкая доля,

З тобою повінчали нас,

З тобою йти до Бога,

А в нього – одне й те саме…

 

Боже…, прости їм за гріхи,

Що скоїли вони в нікчемності своїй…

 

Холодний піт по скроням стікає вниз,

Наповнюючи сіль землі до урожаю,

Гризу землю зголоднілими зубами,

Витираючи солоний сік сльозами аж до хрипоти…

 

 

2014

 

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Олекса Доброгорський

24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати