Пишу пісніі вам із того світу
У світ прийдешньої пори,
Спостерігаючи наскрізно
За дивним перебігом життєвої гри.
Не можу вдіяти нічого,
Застиг в безсиллі власному вбранні,
Та що ж це діється навколо?,
Мов збожеволіли усі.
Мов метушня яка зчинилась,
Поворушив мурашник хтось,
Комахи не знайдуть домівки,
Птахи летять, не знаючи, куди.
І придивляюсь, й розумію:
Забули, хто ми є у цім житті –
Ми лише гості чи пілігрими подорожні,
Спокутувать які прийшли гріхи.
А ви? Все сидите в чеканні власного кінця…
Обридло вже чекання ваше,
І ваша чаша вже гірка,
І цей лаштунок вже не ваший.
Затьмарило і затягнуло небеса
Від ваших остогидлих вчинків
Чи, може, досить вже, хто зна?
Відвертаюсь, закриваю очі.
Одчай… огорнув мене у сльози,
Молюся, не перестаючи
Благати в Господа прощення
За наші підлості і прикрощі душі.
Прости нам, Отче, як до цього Ти прощав не раз,
Як огортав покровом Ти небесним нас від горя,
І ми, вже перероджені тотчас,
Злетіти зможем, вдягненні у нові долі.
Але приспущені вітрила поки що,
І не знайти вітрів попутніх,
Дерева руки простягають догори
І розмовляють з небесами осторонь…
19.06.2014
Автор публікації
26
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022
Бронзове перо
Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій