Для голосування необхідно авторизуватись

«Плач»

Вишиваєш хрестиком мої оченята,

Поки твоя некваплива осінь зраджує тебе;

Невблаганний дощ, що так кричить в вікно,

Не спить, осліп, принишк…,

Вглядається до сліз в екзистенційну далечінь.

 

Він нівичить мене, а я, закоханний в твою безмежність,

Ошукую себе, зрікаюсь себе, але не можу впасти,

Бо я люблю тебе… й картаю дощ,

Що так далеко пише на вікні ці вірші,

Безнадійно топить цю весну…

 

Живу! І відчуваю…, що пропав…

Невблаганний дощ, навіщо увірвався ти

І розтоптав мене, понівичив й без того живі рани?

Смійся, насміхайся з мене – голий! Голий я!

Нема душі? Й душа вся гола!

 

Падаю навколішки, спалюючи себе,

Я віддаю тобі свої крила, відтяті у янгола.

Вже помирать пора, а я й не жив ще…,

Лише страждання й біль з рання до вечора…

І так усе життя…

 

Бий, забивай тяжкі цвяхи в мою домовину,

Рий, розривай у серці люб’ячому свіжу, сирую могилу,

І застудився від твоєї я любові,

І вже не знаю: чи живу, чи не живу нині…

 

З-поміж очей блукаю – і ріки, і моря безсилі.

Втамую голод й, неначе, оживаю…

І знову мру…, як мрець на чужині…

 

21.03.2014

 

 

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 9 місяців

Олекса Доброгорський

24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати