Вишиваєш хрестиком мої оченята,
Поки твоя некваплива осінь зраджує тебе;
Невблаганний дощ, що так кричить в вікно,
Не спить, осліп, принишк…,
Вглядається до сліз в екзистенційну далечінь.
Він нівичить мене, а я, закоханний в твою безмежність,
Ошукую себе, зрікаюсь себе, але не можу впасти,
Бо я люблю тебе… й картаю дощ,
Що так далеко пише на вікні ці вірші,
Безнадійно топить цю весну…
Живу! І відчуваю…, що пропав…
Невблаганний дощ, навіщо увірвався ти
І розтоптав мене, понівичив й без того живі рани?
Смійся, насміхайся з мене – голий! Голий я!
Нема душі? Й душа вся гола!
Падаю навколішки, спалюючи себе,
Я віддаю тобі свої крила, відтяті у янгола.
Вже помирать пора, а я й не жив ще…,
Лише страждання й біль з рання до вечора…
І так усе життя…
Бий, забивай тяжкі цвяхи в мою домовину,
Рий, розривай у серці люб’ячому свіжу, сирую могилу,
І застудився від твоєї я любові,
І вже не знаю: чи живу, чи не живу нині…
З-поміж очей блукаю – і ріки, і моря безсилі.
Втамую голод й, неначе, оживаю…
І знову мру…, як мрець на чужині…
21.03.2014
Автор публікації
24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022
Бронзове перо
Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій