Для голосування необхідно авторизуватись

Попіл старих книжок або те що стерла історія

ГЛАВА 1

Київ завжди був окутаний легендами, міфами і загадками. Ніхто насправді не знає хто ж є справжнім його засновником.

Гарна легенда про трьох братів і сестру настільки сподобалась, що з часом стала сприйматись, як факт. Але це величне місто завжди окутувало стільки таємниць і загадок, що можна писати цілі постулати і нескінченну кількість книг з приводу його заснування.

Я випадково зіткнулась з однією легендою, яка мене зачепила до глибини душі, але карусель життя так мене закрутила, що вона просто загубилась в коридорах моєї свідомості. Так от, чи то випадково чи за велінням долі вона знову випливла на поверхню.

Це сталося страшного 24 лютого 2022 року, коли час для нас українців зупинився і поки не закінчиться війна на Україні залишиться  страшний  день, коли Київ знову бомбили… безкінечні  зриви, скло трусилось, вибух 2 ракет недалеко від нашого будинку, тривоги безкінечні і не знаєш бігти чи лягати на підлогу і моя дитина, яка навідріз не захотіла покидати Київ (мама я з тобою або виживимо або разом але тільки разом!!). Чи то місто нас не випускало, чи то п’яте відчуття але виїхати ми так і не змогли, постійно, щось зривалось. Тепер думаю так потрібно було. Я розумію переляк і жах ніщо в порівняно з тим що пережили люди в окупації. Це навіть не обговорюється. Моя оповідь буде про інше.

В ті страшні дні я згадала всі молитви які знала в дитинстві, так я стояла на колінах в проміжку між роботою і бомбардуванням і молилась, як могла і вишивала ікону Божої Матері з неймовірною вірою, що як закінчу картину, то й війна скінчиться. В дитинстві поки не ходила в школу, молитва була моїм щоденним ритуалом, але в перші дні в школі сказали , що Бога не має. Я тоді наївна дитина прибігла додому і кричу мамі:

  • як так, мам?

Вона мовчала і це мовчання вбило на довгий час всі дитячі чисті помисли і віру. Оте мовчання без пояснень всі мох роки плекало в мені зневіру не тільки в вищі сили але й в себе. Мабуть так мені судилося, щоб випадковості і навіть останні кошмарні події повернули мені віру. Тоді я багато зрозуміла хто є хто. Я безмежно буду вдячна тим , хто писав і питав ти як?. Так от в один із таких днів мені моя гарна знайома скинула посилання на групу і я не замислюючись просто зайшла…

Перше, що я прослухала, то були її голосові повідомлення і той тембр голосу, який давав надію і повертав віру. Я почала молитись, всі дитячі молитви почали малюватись перед очима. Вона просила вірити і молитись за всіх, просити пробачення і віддавати сили воїнам. Все, що говорила збувалось буквально на слідуючи день або в ночі і навіть відступ  1 квітня вона бачила.

Тоді я і згадала легенду, якої тепер не можу більше знайти чи то її спеціально стерли, чи та книжка десь загубилась і досі лежить в архіві на запиленій поличці і забута. Легенда про першого господаря Києва, про витязя-бога Змія (ні гадюка, не нечисть), а  ім’я таке. Змій  — багатозначний і універсальний символ. Він може уособлювати сонячний початок і місячний, чоловіче й жіноче, смерть і відродження, добро і зло, мудрість і сліпу пристрасть, зцілення і отруту. По легенді він заснував і правив величним містом, був його господарем і вирішував питання людей. Коли насувалась загроза обертався в змія Горинича і захищав, але згодом чомусь його перевернули у загрозу і вічний бій богатирів руських (мабуть канапи вже тоді каламутили воду). Закохався Змій в знахарку Марину. Кохання, то страшна сила, що навіть богам розум мутить. І поділився він з нею про все, і навіть про таємницю, як його сил позбавити. Як не сумно але всі легенди не один раз нам говорять, що союз людини і бога, то є небезпека і загибель одного з закоханих. Я думаю, що просто не народилась ще та людина , яка встоїть від великої спокуси знати більше чим повинна. От і Марина не встояла.

Поки не прийшло лихо жили гармонійно Марина та Змій і подобалось все людям, бо вона лікувала і допомагала, а він захищав і рятував, судив і нагороджував.

Прийшли в їх землі племена таємні та поселились в лісах і мали вони дивні віросповідання, що в дари своїм богам мали приносити людські жертви. І почали вони чарами та дорогоцінними дарами спокушати народ. Найбільшою їх ціллю була Марина, але вона не піддавалась ні золоту ні сріблу, ні владі. Але знайшли лиходії її слабке місце – це знання. Вона хотіла, як всі знати всі відповіді на питання, так як Змій але він їй сказав раз і назавжди ні. Тоді жерці тих племен почали їй нашіптувати і являти  невидані таємниці і відповіді такі, які людський розум не осягне.

ДАЛІ БУДЕ

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Ольвія Грін

3
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 08-04-2022

Коментувати