Для голосування необхідно авторизуватись

“ПРОТЯГИ”

***
Недопита кава, 
Зім’ята постіль. 
Думок незрозумілих, 
Як нічних вогнів 
Метіль-зaметіль. 
Тиша в квартирі 
Зі мною говорить 
І дає надію, 
Але серце моє,
Все ж —
Болем-болить. 
Все не так вже гладко, 
Як ти хотів і я! 
Протягом зруйнувалося 
Твоє і моє — в надії, 
Кохання життя.
Бути одним нам простіше —
І тобі,.. і мені.., 
Немає зобов’язань, 
Нема сварок, образ —
У  пустому  суєти  злі…
Але ж це так погано, 
Коли людина однa ! 
Немає ліків від болю, гордості — 
У нас, 
Tому ми гинемо тихо,.. 
Самотньо — у свого вогнища. 
Думаємо, так простіше 
Свою біль вгамувати —
Закрившись у своєму світі, 
Наодинці в собі 
І… нікого туди не пускати…
Не пускати згадок, 
Як протяги, 
Що незрозумілим 
Кохання хвилини —
В кожному, 
Вбили-вгробили…
—————————————————-
09.12.2019;  Paris  (B.C)
===============================
1
Поділитись...

Автор публікації

167
Пенсіонер
Коментарі: 40Публікації: 146Реєстрація: 12-04-2022

Золоте перо

Достижение получено 15.07.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Коментувати