Стоїть гора, а під горою – чорний дим,
Запахло мертвечиною у нашім лісі,
І ти танцюєш свого танця на горі
На душах упокоєних одвічно.
Цинічно споглядаю я на це
І все здається вже занадто крихким.
Ні, це все блюзнірство, це бласфемія усе,
Так не повинно бути в цьому світі.
Німі діти ллють криваві сльози з очей змертвілих,
Прикинишся убитим, всеодно знайдуть твоє змертвіле тіло.
Убивці всього живого на землі
Насититись не можуть крові.
Їм все замало – випорошуй тіло,
Їх не беруть людські прокльони,
За ними вежа – влада нескінченої пітьми,
За нами – херувимів незлічених сонми!
Позасинали мої донечки понад дорогою
Й сплять у своїй дрімоті.
Виглядаю тебе синку з віків вічних.
Неквапливі діти деруть, зривають
Останню сорочку з моєї дитини;
Україна – моя наречена,
Немає тепер тебе де подіти.
Відчуваю, лихе коїться, чуже насувається
Й перевертнями душу крає.
Що ж вони наробили, ці стерво, недолюдки?
Поглумилися над тобою, над Святою Любов’ю
Й полишили вмирати саму при дорозі…
Мою багатостраждальну Україну.
Полишаю тебе, щоб знов повернутись
І не впізнати краси твоєї!
2014
Автор публікації
24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022
Бронзове перо
Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій