Рідним Львовом я гуляю…
І думками я літаю
в ті міста, де дим, розруха,
де від градів закладає вуха …
Де дітей, жінок катують,
по звірячому гвалтують…
Я не плакати не можу…
Чим же я їм допоможу?
Так, у Львові всіх приймають…
І, чим можуть, помагають…
Хай війна та вже скінчиться!..
Хай кожне місто звеселиться!
Хай всі будинки відбудують!
І люди мирно в них газдують!
Мрії мої!
Вже збувайтесь!
А ви, кляті, начувайтесь!
Згинете, як та примара!
Прийде до вас Божа кара…
Далі Львів мене манИть…
Але серце так щемить…