От сьогодні злапався розпач. Стадія така…
Посміх через силу…
А на небі десь місяць…
І зорі теж на своїх місцях…
Десь в лісочку проростає травичка…
Десь шумить водоспад…
Й скоро новий день.
Й ти не знаєш, чи він у тебе буде…
А зранку, коли він прийде й коли прийде усвідомлення, що ти тут, ти просто скажеш: “дякую!”
Встанеш та ввійдеш в звичний на цей час побут…
А потім знов. Знов незнання й знову “дякую”… Або ні…
В принципі, так як й завжди.. коли нема війни. Все одно не знаєш, коли кінець…
Тільки місяць все одно буде…
Будуть зорі й трава, й водоспади…
Все буде… Може, навіть й ти….
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 07-04-2022
Думок на тему “Розпач”
Буває “усміх через силу”.