Ти заплатиш за кожну дитину – рашист.
Не грошима чи одягом,
Словом чи поглядом…
Життям!
Ти думаєш, тобі усе от так проститься ?!
Усе забудеться й лишиться?!
Короче кажучи: тебе пробачать люди?!
Ти з глузду з’їхав?! Ти іще не зрозумів?!
Своїми вчинками, на грудях,
Поставив ти собі клеймо – убивця!
Яке до скону, на віки й тисячоліття ,
Буде висіти над твоїми же дітьми!
І поки ще не пізно – схаменися,
Бо створиш сам собі, ще більшої біди!
Ти думаєш, скламо ми зброю ?!…
Та ні, цього не буде і не мрій –
Ми, радше помремо за волю,
На нашій, не чужій землі!
А ти прийшов до нас – не з миром,
Так і змішаєшся, з багном на вилах.
Тебе уб’ють не воїни – цивільні!
Повір, вони не хочуть жити
«В вашем русском мире!».
Вони горою стануть за вкраїну,
Де люди, не бояться влади,
Говорять те, що думають – по правді!
А ви лиш блазні, і не більше,
Ви боїтесь своїх же депутатів!
Їх лиш десятки, вас – мільйони!
Але, і це не стимул, щоб ви сказали, хоча б слово!