Самотній лист зашпортався об пень,
Обдер боки, набив від вітру ґулю.
Він зупинити мріяв трошки день,
Зігріти серцем мокру змерзлу дулю.

А грушка ця край поля хилить стан,
Старечі плечі вже розхристав вітер.
І час не гоїть вени давніх ран,
Не квітнуть більше вже весною віти.

А діти десь розбіглись по світах,
Не тішать більше миттю насолоди…
Чорнявий ворон (теж самотній), птах
Журу ховає під її покровом.

…У сон мандрує вечір по казках,
Листок шепоче дулі колискову,
Він досі зупинити мріє час,
Зігріти долю грушки вечорову…

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Любов

12

Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 07-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 13.04.2022

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій