Вже більше діти в школу не підуть…
Її розбили кляті орки зранку…
Розбили, бідну… А думки снують
У голові, – що ж буде далі з нами?
Вже більше діти в школу не підуть…
Ой, як же боляче мені на це дивитись…
Це ж школа! Тут діти мріють і живуть,
А скільки мудрості вони могли навчитись…
Вже більше діти в школу не підуть…
Лишились дві стіни й одне віконце…
Зовсім недавно життя кипіло тут
І в те вікно яскраво зазирало сонце…
Зовсім недавно перший був дзвінок,
Із усмішкою йшли усі до школи,
За парти кликав голосний дзвінок,
Але… Зайшло у клас, мов ураганом, горе…
Знесло усе, і мрії, і шляхи,
Які так мягко вчителі стелили
Для своїх діток, рідних, дорогих…
Немає школи… Зранку розбомбили…
Вже більше діти в школу не підуть…
Завмерло серце рідної моєї…
А по околиці і далі все гудуть
Страшнії залпи вибухів шрапнелі…