Для голосування необхідно авторизуватись

Стоїть самотньо хата біля річки…

Стоїть самотньо хата біля річки

Вся біла-біла, наче та хмарина.

В саду росте смерека і порічка –

Зовсім недавно тут жила родина…

 

Тут син із батьком дуба посадили

Щодня з відерця йОго поливали,

Тут рясно так черешні уродили,

Їх ще дідусь з бабусею саджали…

 

Тут мати доньку в ніжності ростила,

Лиш добрі казочки їй кожну ніч читала,

Людиною щоб виросла, хотіла…

Та враз війна родину всю забрала…

 

Не піде більше батько з сином в річку,

Черешню не зберуть червону з саду.

Війна прийшла… Могила… Чорна стрічка…

Гори ж ти пеклі, ворогу проклятий!

 

Заплатиш ти за кожною сльозину,

Що пролелася в матері за сина!

Ніколи, чуєш, не здолаєш Україну,

Бо попри біль, ми мужняя родина!!!

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Ірен Тома'

87
Пишу про біль - пишу про Україну...
Коментарі: 0Публікації: 60Реєстрація: 12-05-2022

Срібне перо

Достижение получено 30.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати