Стоїть самотньо хата біля річки
Вся біла-біла, наче та хмарина.
В саду росте смерека і порічка –
Зовсім недавно тут жила родина…
Тут син із батьком дуба посадили
Щодня з відерця йОго поливали,
Тут рясно так черешні уродили,
Їх ще дідусь з бабусею саджали…
Тут мати доньку в ніжності ростила,
Лиш добрі казочки їй кожну ніч читала,
Людиною щоб виросла, хотіла…
Та враз війна родину всю забрала…
Не піде більше батько з сином в річку,
Черешню не зберуть червону з саду.
Війна прийшла… Могила… Чорна стрічка…
Гори ж ти пеклі, ворогу проклятий!
Заплатиш ти за кожною сльозину,
Що пролелася в матері за сина!
Ніколи, чуєш, не здолаєш Україну,
Бо попри біль, ми мужняя родина!!!
Автор публікації
Пишу про біль - пишу про Україну...
Достижение получено 30.06.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
